Aeolus не мав рухової установки, щоб здійснити точкове приземлення. Під час конструювання апарата передбачався природний вхід в атмосферу після закінчення палива. Згідно з розрахунками, 20% уламків супутника мали впасти на Землю. Причому вони могли приземлитися в будь-якій частині планети.
Рішення про завершення місії Aeolus було ухвалено наприкінці квітня, коли у супутника ще залишався невеликий запас палива. Вчені скористалися цим, щоб за допомогою серії запуску двигунів направити апарат у безпечний коридор атмосфери подалі від людей.
Протягом свого циклу роботи Aeolus перебував на полярній орбіті на висоті 320 км. Це вже нижче, ніж показники Міжнародної космічної станції та інших схожих супутників. Коли було ухвалено рішення про завершення місії, апарат спустили до 280 км за допомогою одного лише ефекту аеродинамічного опору. Далі серія послідовних увімкнень двигунів дала змогу знизити висоту до 120 км.
Після цього в справу вступили закони природи. М’який опір верхніх шарів земної атмосфери притягував Aeolus, поки він не розпався на частини на висоті приблизно 80 км. Експерти вивели його на траєкторію, яка дозволила б супутнику згоріти над Атлантичним океаном. І задум вдалося успішно реалізувати.
«Операції для Aeolus завершено. Останні дані стеження підтверджують, що наш останній маневр був успішним, а напружена робота і самовідданість команди дали Aeolus відмінні шанси на безпечний вхід в атмосферу сьогодні ввечері», — написав генеральний директор ЄКА Йозеф Ашбахер. Агентство розраховує, що такий контрольований спуск супутника стане прикладом для наслідування в галузі та допоможе вирішити проблему космічного сміття.