Хмарність пов’язана з періодами сонячної активності (Фото:3quarks/Depositphotos)

Хмари на Нептуні з’являються і зникають у рамках циклів. Їх пов’язують з 11-річними періодами сонячної активності. Але цього разу все сталося інакше. Відсутність хмар на планеті сильно затягнулася.

Як сказано в дослідженні, опублікованому в журналі Icarus, Нептун розташований на відстані 4,5 мільярда кілометрів від Сонця. Це в 30 разів більше, ніж середня дистанція від Землі до світила. У 2019 році астрономи зафіксували, як хмари на середніх широтах планети почали зникати. А вже 2020-го планета стала практично безхмарною.

«Навіть через чотири роки знімки, зроблені нами в червні цього року, показали, що хмари не повернулися до колишнього рівня. Це дуже цікаво і несподівано, особливо якщо врахувати, що попередній період низької хмарної активності Нептуна не був настільки драматичним і тривалим», — розповіла астрономка Еранді Чавес із Гарвардського університету.

Вчена разом із колегами зібрали знімки, зроблені апаратом Hubble, в обсерваторіях Keck і Lick. Вони були зроблені в період з 1994-го по 2019 рік. У результаті вчені виявили, що кількість хмар на Нептуні коливається в рамках 11-річних циклів. Мабуть, це пов’язано з періодами сонячної активності аналогічної тривалості.

Аналіз зображень за 29 років дав змогу встановити, коли з’являються хмари. Процес їхнього формування починається за два роки після інтенсивного ультрафіолетового опромінення, яке Сонце вивергає перед максимумом у рамках періоду активності. А ще вчені виявили позитивну кореляцію між хмарним покривом і альбедо — кількістю відбитого сонячного світла.

Як з’ясували дослідники, пікове значення обох показників на Нептуні було зафіксовано 2002 року. Через 5 років показники впали до мінімуму. Повторення циклу почалося 2015-го. При цьому максимуми сонячної активності були зафіксовані в 2001-му і 2015-му. Однак вченим все ще належить з’ясувати, які процеси спричиняє кореляція між викидами енергії Сонця і хмарністю на Нептуні.