Потенційні ризики недоброчесності можуть виникати на будь-якому з етапів відновлення і приносити величезні збитки державі. Для їх нівелювання варто вжити ряд заходів уже зараз, не чекаючи закінчення війни.

Співавтори: Богдана Тищенко, старша менеджерка PwC в Україні, Анастасія Мирошниченко, менеджерка PwC в Україні, Юлія Гайдамака, консультантка PwC в Україні

Усе частіше із новин та прес-релізів ми чуємо про плани та проєкти відновлення України у післявоєнний період. Зокрема, про національні програми, презентація яких відбулася у липні 2022 р. на конференції URC 2022 в Лугано і продовжиться у червні 2023 р. на конференції URC 2023 у Лондоні, з метою мобілізації міжнародної підтримки на шляху економічної та соціальної стабілізації України та подальшого процесу відновлення від наслідків війни. Оцінюючи потенційні можливості представлених програм, ми одразу звертаємо увагу на цифри: який масштаб руйнувань підлягає відновленню та в які терміни, а головне — скільки усе це буде нам коштувати.

Дійсно, фінансове питання завжди хвилювало українців, не лише тому, що більшість державних програм виконуються за кошти платників податків, але й тому, що мали місце випадки, коли виділені фінанси не доходили у початковому об’ємі на задекларовані цілі. Саме тому суспільство (як українське, так і міжнародне) прискіпливо спостерігає за прозорістю дій нашої держави у питаннях використання фінансування на потреби відновлення, адже допомога Україні надається з усього світу з ключовою метою саме відбудувати нашу державу.

Точна цифра, яка необхідна для покриття всіх витрат із відновлення з кожним днем збільшується, адже війна триває і агресор щодня завдає чималих збитків українським містам, селам та критичній інфраструктурі. Водночас поточну оцінку руйнувань важко проводити через відсутність безперебійного та безпечного доступу до місць подій.

Однак відомими є вже чотири основні джерела фінансування відновлення України, які окреслив Кабінет Міністрів України, а саме:

• конфісковані російські кошти;
• безпосередньо кошти з державного бюджету;
• допомога міжнародних партнерів;
• кошти донорів з усього світу, які зібрані, зокрема, на платформі United24.

І хоча на перший погляд здається, що найскладнішим етапом є залучення коштів для відновлення, проте у поточних реаліях ще більший виклик — забезпечення прозорого розподілу цих фінансів на цільові потреби у повному обсязі. А причиною цього є наявність «вузьких місць», які можуть перешкоджати очікуваному процесу відбудови.

Тут можна виокремити наступні перешкоди у процесі відновлення України, залежно від визначених джерел фінансування:

1. Конфіскація російських грошових коштів та майнових активів вкрай необхідна для забезпечення компенсації завданих збитків як підприємствам, так і окремим громадянам. Наразі ці активи продовжують заморожувати як в Україні, так і за кордоном. Однак основною проблемою є їх юридично обгрунтований розподіл і використання.

Інститут законодавчих ідей розробив проєкт конфіскаційного трекеру, який допомагає моніторити процеси вилучення російських активів у світі. Згідно з трекером, наразі лише Україна та США ведуть активний процес конфіскації, Канада ухвалила спеціальний механізм, який теж сприяє вилученню коштів агресора. Інші країни, наприклад, Великобританія та ЄС, заморозили російські активи і працюють над законодавчою базою для просування даного процесу.

Водночас, складність полягає у налагодженні механізму вилучення активів, бо процес конфіскації включає близько 7 етапів, на кожному з яких можливе скасування рішення про стягнення. Крім цього, даний вид санкцій може бути застосований лише під час воєнного стану, а отже завершити процес ухвалення по кожному активу необхідно до кінця дії воєнного стану.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Разом із вищеописаними труднощами, актуальним також залишається питання корупції та шахрайства під час оцінки та передачі замороженого та конфіскованого майна.

2. Державний бюджет в аспекті надходжень включає доходи від операцій з капіталом, трансфери, податкові та неподаткові надходження, як від фізичних осіб, так і від бізнесу. Внаслідок війни багато платників податків поїхали за кордон: громадяни виїхали як біженці, а бізнес релокувався чи відкрив закордонні офіси. Також деякі підприємства припинили діяльність через окупацію, руйнування чи нестачу необхідних ресурсів.

Хоча офіційні цифри рівня безробіття поки невідомі, все ж очевидно, що за період війни частка платників податків суттєво скоротилася, що, в свою чергу, знизило надходження до бюджету держави. Також варто врахувати й тіньовий бізнес, відсоток якого міг потенційно зрости з початком війни внаслідок складних умов ведення ділової активності — і це також впливає на податкові надходження в державний бюджет.

Як зазначає Департамент комунікацій Секретаріату КМУ, кошти з бюджету вже спрямовані у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії за рахунок сплати НБУ частини свого прибутку. Однак проблемою може бути виникнення корупції, як у процесі наповнення бюджету, так і в процесі розподілу коштів між проєктами на державному та місцевому рівнях.

3. Допомога міжнародних партнерів виділяється регулярно з боку США (від початку повномасштабної війни уряд США виділив 15,5 млрд доларів США), європейської співдружності (Україна з початку 2023 року отримала майже 5 млрд доларів підтримки від Європейського Союзу) та багатьох інших країн (зокрема — протягом 2023 Україна отримає 3,5 млрд доларів США від Японії; Тайвань виділив Україні спеціальний бюджет — близько 59 мільйонів доларів США).

Зазначені кошти спрямовані переважно на внутрішні потреби країни, в тому числі — на фінансування цільових програм відновлення. Також міжнародна партнерська допомога може надаватися спеціально для відбудови зруйнованих міст після закінчення воєнних дій, як свідчить досвід післявоєнного відновлення інших країн.

Однак існує ризик нераціонального розподілення коштів, тобто без попереднього аналізу критичності та пропорційності до потреб відбудови. Перешкодою для забезпечення потреб багатьох населених пунктів може бути початок відбудови без завершення повної оцінки руйнувань та пріоритезації проєктів відновлення на загальнонаціональному рівні — і це актуально як для великих міст, так і для менших містечок і селищ, що постраждали від війни.

Як і у випадку вищезазначених джерел фінансування, варто також враховувати ризик виникнення корупції у процесі передачі і використання фінансів на державному та місцевому рівнях, а також — нецільове використання коштів.

4. Донорська підтримка, зокрема, зібрана на платформі United24, одразу має цільовий розподіл за такими напрямками як оборона, розмінування, медична допомога, відбудова України, освіта та наука, кошти з яких не поєднуються і можуть бути використані виключно за обраним напрямом, згідно з умовами дії фонду. На платформі максимально прозоро звітують про щотижнево отриману суму коштів по кожному з напрямків.

Також варто згадати і про пряму донорську допомогу по відновленню окремих міст, наприклад, UN4Kharkiv та UN4Mykolaiv, які мають на меті розробку планів реконструкції міст, що в подальшому може стати узгодженим підходом до відбудови інших постраждалих міст і селищ України.

У поєднанні коштів фонду з іншими джерелами фінансування може виникнути ризик дублювання допомоги окремим містам, які вже напряму працюють з донорами. Саме тому особливої уваги потребує ризик непропорційного розподілу ресурсів до потреб територій, які зазнали руйнувань. Також актуальною є загроза корупційних дій зі сторони місцевої влади та інвесторів.

Потенційні ризики недоброчесності можуть виникати на будь-якому з етапів відновлення і приносити величезні збитки державі, а у воєнний час — ба більше. Тому, для їх нівелювання варто вжити ряд заходів уже зараз, не чекаючи закінчення війни, щоб сфокусуватися на процесі відновлення, а не на процесі вирішення проблем «з минулого».

До найбільш суттєвих рішень можна віднести наступні (але не варто обмежуватись лише ними):

• Впровадження превентивних заходів щодо запобігання випадків шахрайства і корупції на всіх рівнях
• Впровадження і реалізація належного покарання за корупційну і шахрайську діяльність
• Здійснення судової реформи для доопрацювання процедури використання арештованих коштів відповідно до міжнародних принципів і стандартів
• Відкриття єдиних та державних реєстрів даних та забезпечення їх актуальності з боку організацій усіх типів, окрім критичних підприємств, чутливих до поширення інформації в умовах війни
• Створення координаційного штабу на базі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та забезпечення незалежного контролю за процесом оцінювання та пріоритезації потреб у відновленні, а також рівномірним розподілом фінансової допомоги, наприклад, за допомогою розробки єдиної системи проєктів відбудови міст України, доступної для кожного, де будуть вказані міста, їх збитки та потреби, партнери і донори, сфера та розмір допомоги, а також відображені статус робіт і результати проєктів відновлення
• Дотримання курсу на цифрову трансформацію та автоматизацію державних послуг для зниження рівня бюрократизації та спрощення обміну даними між державними органами
• Виконання вимог для отримання членства в ЄС та контроль за якістю дотримання ефективного функціонування відповідних інституцій

Тож попри безжальні наслідки війни, Україна має можливість ефективного і стрімкого розвитку у післявоєнний період, що часто є відомим як «економічне диво» (неофіційний економічний термін для періоду різкого економічного розвитку, який є абсолютно неочікуваним або несподівано сильним). Запорукою цього є дотримання спільного курсу держави та суспільства на прозору взаємодію і нульову толерантність до економічної недоброчесності.