Ми — ті, хто продовжує працювати в Україні, — інвестуємо у її відбудову вже зараз, під час війни. Тим, що сплачуємо податки та даємо робочі місця. Люди лишаються в країні, гроші лишаються в країні.

Чи готовий бізнес інвестувати у відновлення країни?

Готовий та вже інвестує. Безпосередньо ми у 2022 році вклали понад 400 мільйонів гривень у дослідження та розробку нових лікарських засобів, а в поточному році плануємо збільшити ці витрати у 1,5 рази. Треба зауважити, що інвестиції у нові продукти стосуються як ринку України, так і експортних ринків.

Україна може перехопити роль регіонального хабу на заміну країни-агресора

Щодо капітальних інвестицій, то їх сума досягла 600 мільйонів гривень у 2022 році, з яких більша частина відносилась до виробничих активів, спрямованих на зростання бізнесу, покращення рівня обслуговування та якості продукції. У поточному році продовжуємо наші проєкти з капіталовкладеннями у виробничі потужності, IT, забезпечення енергетичної стійкості.

Якщо казати про фінансові інвестиції, то багато бізнесів, включно з нами, інвестують у державу сьогодні через військові облігації та облігації державної позики. Це і підтримує фінансову систему держави, і дозволяє нам диверсифікувати фінансові ризики.

Чи здатен приватний сектор збільшити обсяг інвестицій?

Звичайно, про інвестиції у виробничі активи (такі, як споруди та обладнання) простіше говорити в умовах фізичної безпеки. Хоча ми в травні 2022 року запустили нову лінію з виробництва рідких ліків у небулах. Але, наприклад, будівництво R&D-центру заморозили до кращих часів.

Щодо інноваційного розвитку та інвестицій у трансфер технологій, то це простіше. Ми вже сьогодні пропонуємо міжнародним партнерам, колегам по галузі, ділитися з нами технологіями та робити спільні проєкти — контрактне виробництво, локалізацію виробництва та технологій для ряду ліків в Україні на наших виробничих майданчиках. Якщо вийде, це будуть дійсно круті інвестиції у майбутнє.

На мою думку, наразі ключовими інвестиціями мають бути такі:

• У людей: навчання, надійні соцпакети, підвищення заробітних плат. Це — основа лояльності та стійкості будь-якого бізнесу. Ми робили це до великої війни та робимо зараз.
• У диверсифікацію ризиків: за рахунок нових продуктів, нових ринків, нових ніш. Ми наразі активно масштабуємо бізнес у ЄС. Створюємо виробництво в Іспанії та придбали маркетингові компанії у Чехії та Словаччині з готовим портфелем.
• У європейський напрямок. Та сама історія з впровадженням принципів Green Deal: маємо розуміти, що це не тільки про екологію, а і про встановлення певних умов для виходу на європейські ринки.

Чи може українська фарма стати точкою прориву для економіки?

Хоча сьогодні доля фарми в ВВП України та експорті невелика, але це галузь із високою доданою вартістю. За різними розрахунками, близько 15 робочих місць створюється навколо одного робочого місця в фармацевтичній галузі.

Це галузь інноваційна та наукомістка. В таких галузей завжди є суттєвий потенціал. Ми віримо, що фарма стане одним з драйверів української економіки, інтегрованої у європейську.

Читайте також: Роман Сульжик Головне правило — нуль грошей в руки українській владі

Пандемія коронавірусу змусила ЄС переглянути свої політики щодо стійкості систем охорони здоровʼя в частині безпеки ланцюгів постачання ліків та сировини. Є тенденція до локалізації виробництва ліків та активних фармацевтичних інгредієнтів з критичного переліку (знеболювальні, антибіотики, інсуліни, антитромботичні ліки). Ми працюємо зараз над тим, щоб Україну розглядали як одного з постачальників для географічного скорочення плеча поставок. В нас є відповідні потужності та досвід.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Крім того, інвестиції в РФ значно знизилися. І Україна може перехопити роль регіонального хабу на заміну країни-агресора.

Що потрібно Україні для економічного прориву?

По-перше, реформа судової системи. Без неї впевнено рухатися вперед країна не зможе. Це блокує серйозні інвестиції з боку міжнародного бізнесу.

По-друге, більш активна євроінтеграція. З 2014 року бізнеси втратили значний ринок збуту в регіоні СНД, а європейський ринок нормально не відкрився. Нам потрібне прискорення підписання рамкової угоди АСАА (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods) та окремих угод щодо взаємного визнання сертифікатів якості та результатів перевірок регуляторів з ЄС. Бо, станом на зараз, після перетину кордону наші ліки через триповерхові перевірки стають на 20−50% дорожчими в Євросоюзі. Так дуже складно конкурувати.

По-третє, бронювання від мобілізації співробітників. У нас в компанії працюють медики та фармацевти, тому більшість людей підлягає мобілізації. Нам критично не вистачає людей на ключових виробничих та інших операційних позиціях. І так не тільки у нас. Ми розуміємо, що армії потрібна ротація, але важливо тримати баланс — ми убезпечуємо систему охорони здоровʼя від дефіциту ліків. В тому числі — у військових шпиталях.

По-четверте, питання енергопостачання. Всі ми придбали генератори, але таким великим виробничим підприємствам, як наше, дуже складно і дорого працювати на них. Це суттєво впливає на собівартість продукції.

Читайте також: Анна Бабич Що об'єднує успішні кейси післявоєнної відбудови країн

По-п’яте, патентна реформа. На жаль, сьогодні в Україні доволі застарілі норми патентного законодавства. Дуже часто продукти, в яких закінчилися патенти в Європейському Союзі, ми не можемо не просто виготовляти й продавати в Україні — ми їх не можемо навіть реєструвати. А це — затримки іноді до п’яти років. І виходить така ситуація, що в тій же Польщі, в інших країнах Європи, цей продукт вже є, існують генеричні копії, які суттєво дешевші, ніж оригінальні ліки, але ми не можемо їх виготовляти тут. Нам доводиться знаходити лабораторії в ЄС, переносити туди розробку, знаходити контрактних виробників для виробництва продукції на європейські ринки. Я закликаю це дуже швидко виправити.

Що робити бізнесу, якщо війна затягнеться ще на 10 років?

Те, що робили і 10 років до цього, адже війна триває з 2014 року. Звісно, ризики фізичної безпеки для підприємств тепер інші через постійні ракетні обстріли. Тож головне — гарантувати безпеку людей та працювати далі.

Найголовніше — це допомагати ЗСУ. Кожен має робити те, що він вміє. Вміємо заробляти гроші — потрібно інвестувати в перемогу.