За словами фахівців, пінгвіни — дуже прудкі створіння. У воді ці птахи нагадують маленькі торпеди: так швидко й уміло вони маневрують, полюючи на криль або тікаючи від хижака. А субантарктичні пінгвіни, які з весни до осені стають головними сусідами наших полярників, можуть розганятися до 36 км/год, що робить цей вид найшвидшим серед пінгвінів.
На суші птахи змушені економити енергію, тому їхні рухи здаються млявими і неквапливими, але пінгвіни кмітливі, і за необхідності можуть долати засніжені рівнини на животі, допомагаючи собі лапками. Сам процес здається кумедним, але так тварина може розігнатися до цілих 3−6 км/год.
Маленькі та вгодовані пінгвіни також легко беруть бар’єри заввишки 1,5 — 3 м.
Якщо гніздо цього птаха раптово засипле снігом, він з легкістю пророє хід у ньому.
Тож перевертань пінгвіни точно не потребують.
Сам міф, пояснюють робітники станції, народився під час інтерв’ю якогось полярника, який вирішив пожартувати і заявив журналістові, що пінгвіни, побачивши літак у небі, піднімають голову, падають на спину і не можуть встати самостійно. І нібито після цього їм змушені допомагати біологи.
Інтерв’юер жарт не зрозумів і випустив цей матеріал. За ним твердження підхопили інші видання.