Попри санкції проти росії та повномасштабне вторгнення, російський софт не тільки продовжує використовуватись в Україні. Деякі організації його ще й продовжують закуповувати.

Така безвідповідальність — не тільки фінансування воєнної агресії проти України, але й кришка труни над безпекою бізнесу. Щоб захиститись від більшості загроз, достатньо дотримуватись правил кібергігієни та приділяти достатньо уваги закупівлям або користуватись послугами ЦЗО.

15 квітня цього року президент Зеленський ввів на 10 років санкції проти технологічних компаній з рф: як-от «Яндекс», VK, «1С», Positive Technologies та багатьох інших. Це не перший випадок запровадження санкцій проти російських програмних продуктів. Проте, судячи з усього, ані перші санкції, ані повномасштабне вторгнення, ані числені кібератаки на українську державну та комерційну інформаційну інфраструктуру не були спроможні мотивувати українські організації відмовитись від звичних продуктів, хоча ті й загрожують їхній безпеці.

1С продовжує працювати в нашій країні під новим брендом Business Automation Framework (BAS). Числені вакансії від українських компаній на рекрутингових сайтах свідчать про те, що бізнес і нині активно використовує 1С. Серед них — найбільші українські ритейлери електроніки та інших товарів, компанії, що працюють в галузі безпеки та автоматизації, аптеки тощо.

Українські органи влади, перебуваючи під більшим контролем з боку держави, відмовились від 1С. Проте, як зʼясувалось, вони так само час від часу закуповують послуги та сервіси, повʼязані з російськими компаніями. Навіть під час повномасштабної війни.

На жаль, серед публічних закупівель програмного забезпечення, оголошені через платформу Prozorro, є такі, в яких просліджується російський слід. Наприклад, російська система для автоматизації процесів Directum, зокрема плагін для підпису документів українським КЕП, постачання ноутбуків через компанію з російським корінням та багато іншого.

І проблема тут не лише в тому, що користувачі віддають кошти російським компаніям, з чиїх податків фінансуються війська країни-агресора. Такими діями ми самі даємо ворогу ключі до наших інформаційних систем. І це — питання національної безпеки.