Кожна гривня, що не сплачена в бюджет, — це постріл в бік фінансування супротиву країні-агресорці. Кожен мільярд гривень — фактично самостріл.

Кількість круглих столів, презентацій та аналітичних звітів про післявоєнне відновлення України щомісяця збільшується. Чиновники, експерти та навіть бізнесмени активно обговорюють мільярди доларів для відбудови, джерела залучення інвестицій та перспективи подолання кадрового дефіциту.

Але у цих публічних диспутах відсутня відповідь на питання: коли це все станеться і в якому форматі? Жодна людина не знає точної дати зупинки активних бойових дій, ракетних обстрілів та стану економіки країни, який буде на той момент.

Саме тому варто зосередитися на збереженні та примноженні існуючих надходжень до бюджетів всіх рівнів.

Чому це важливо?

Сучасна українська економіка тримається на двох приблизно рівнозначних стовпах:

  1. Податки, що зібрані всередині країни;
  2. Допомога від іноземних партнерів та донорів.

Якщо дуже спростити, то перша частина витрачається на фінансування сил оборони та супротив Росії, яка розв’язала найбільшу війну у Європі за останні 75 років. Друга — на соціальні програми.

Іноземну допомогу неможливо перекинути на підтримку ЗСУ та закупівлю зброї. Проти цього виступають її надавачі. Тому топові українські чиновники мають бути максимально зацікавлені у пошуку джерел для наповнення бюджету. Це життєво важливо для держави Україна та кожного політика та чиновника зокрема.

Проте дії деяких державних органів влади та правоохоронців призводять до зворотних наслідків. Йдеться про лише про податкові втрати, що обчислюються мільярдами гривень. І вони можуть збільшитися в рази, якщо вчасно не відреагувати.

More from my site