Отримання компенсацій від росії є обов’язковою умовою справедливого миру. Поки міжнародна спільнота розробляє механізми передачі заморожених російських активів Україні, Група Нафтогаз реалізує ще один трек, який може стати алгоритмом для інших українських компаній, що понесли втрати внаслідок російської агресії
Від початку великої війни держави колективного Заходу заморозили приблизно $ 300 млрд активів російського центробанку. Санкції, накладені на пов’язаних із кремлем російських багатіїв, заморозили ще близько $ 60 млрд. Західні політики і юристи розробляють механізми, які б дозволили передати Україні ці активи як компенсацію за російську агресію і були би бездоганними з правової точки зору.
Річ у тім, що міжнародне право гарантує жертвам агресії відшкодування, але його механізм прописує лише «широкими мазками».
Фото: Олексій Чернишов, голова правління НАК Нафтогаз України
На побутовому рівні передача заморожених російських активів Україні виглядає просто. Очевидно, що Guilty must pay, а порушення має бути покарано — як для відновлення справедливості, так і для того, щоб не створювати в агресора відчуття безкарності, стимулюючи його до подальших порушень.
На юридичному ж рівні процедура впирається в захист, який те ж міжнародне право забезпечує суверенним активам держав. Їх конфіскація є «останнім аргументом», до якого уряди вдаються з обережністю, оскільки він потенційно несе репутаційні втрати, якщо інша сторона зможе довести неправомірність таких дій. Так, іноді закон, здається, протирічить здоровому глузду. Але Dura lex sed lex.
Що ж стосується грошей і майна окремих осіб, то спочатку потрібно обґрунтувати те, що вони або їхні компанії діють в інтересах уряду держави-агресора, і лише після цього запускати механізми конфіскації та передачі. Прецедент тут нещодавно з’явився. Таку процедуру було реалізовано щодо одного з прокремлівських олігархів, якого влада США звинуватила у порушенні санкцій і фінансуванні сепаратизму в Криму.
Наприкінці липня делегація Нафтогазу працювала у Вашингтоні. Однією з тем візиту стало стягнення з росії $ 5 млрд компенсації за втрачений прибуток від експропрійованих кримських активів, яку компанії присудив Гаазький арбітраж. Оскільки ми не очікували, що росія добровільно виконає рішення суду, то від моменту оголошення рішення розробляли «примусову стратегію» для його виконання. Вона базується на Нью-Йоркській конвенції 1958 року щодо визнання та виконання іноземних арбітражних рішень — у нашому випадку на території держав, де розміщено активи рф.
Нашим юридичним радником і співавторами стратегії є фахівці мультинаціональної юридичної фірми Covington & Burling LLP. Вони ж представляють інтереси Групи у Федеральному окружному суді США в окрузі Колумбія, куди ми подали клопотання про визнання рішення Гаазького арбітражу та допуск до його примусового виконання. Суд округу Колумбія став першим, де стратегія примусового стягнення набуває практичного втілення.
США не випадково обрані стартовою країною цього глобального процесу.
Америка є лідером демократичного світу — і водночас лідером у тому, що стосується верховенства права. Рішення американських судів, які запустять виконання припису Гаазького трибуналу на території США, стануть стимулюючим прикладом для багатьох інших держав.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Передача заморожених російських активів українським компаніям як компенсація за експропрійовані чи знищені росіянами активи на основі рішень міжнародних трибуналів є ідеальним із точки зору міжнародного права способом відновити справедливість. Наразі цей механізм за своєю дієвістю перевершує інші можливості використати заблоковані активи держави-агресора для відшкодування нанесеної шкоди.
Окремим напрямом нашої стратегії є розшук російських комерційних активів, які можуть бути використані як компенсація. Конфіскувати їх простіше, оскільки на них не поширюється суверенний імунітет.
Для їх розшуку Covington & Burling LLP залучить провідну американську розслідувальну компанію K2 Integrity. К2 має сітку своїх фінансових детективів не лише у США, а також в Європі (Велика Британія, Швейцарія, Іспанія) та на Близькому Сході (Об’єднані Арабські Емірати) — тобто там, де і варто шукати майно російських олігархів і компаній, що діють в інтересах уряду рф.
Успішний кейс Нафтогазу стане свого роду зеленим світлом для інших українських компаній, що постраждали від російської агресії вже під час великої війни. Так, наша справа стосується подій 2014 року, але базується на універсальному в цій ситуації підході, що росія як агресор має сплатити за те, що вона експропріювала, пошкодила чи знищила. Необхідно підкреслити, що в нашому кейсі йдеться не про відмову від експропрійованих активів — ми переконані у їх поверненні разом із Кримом, — а про компенсацію за втрачений прибуток Групи.
Атакуючи Україну, росія намагається підірвати саму систему міжнародного права. Якщо б їй це вдалося, то це занурило би світ у хаос, у право сили — і відкинуло цивілізацію назад у розвитку. Тому перемога України й повне отримання компенсацій важливі як сигнал усім іншим авторитарним режимам, що міжнародне право працює й агресія буде покарана.