Україна сьогодні — це воююча країна з досить малою відкритою економікою (за прогнозом МВФ 0,0017% від світової). Здебільшого в частині експорту тривалий час домінує сировинна спрямованість.

За останні 15 років сировинний експорт був нижче 70% в загальному обсязі експорту лише у 2009, 2010 та у 2017 роках. Загалом наша країна стала великою аграрною державою, тому понад 53% від загального експорту товарів у 2022 році склали агропродукція та продукти харчування, але з незначною доданою вартістю:

Інфографіка: Мінекономіки

Разом з тим, національна переробна промисловість у структурі ВВП-2022 склала лише 7,6%, продемонструвавши річне падіння на 43% та увійшовши до першої п’ятірки секторів за темпами скорочення. Але, причиною занепаду не стала виключно агресія рф, бо він фіксувався й у 2018−2020 роках, коли питома вага сектору скоротилася з 11,5 до 10,1% ВВП. Для порівняння у 2005−2007 рр. сектор переробки сягав понад 18% від ВВП. Тобто, це не випадкова подія, а тренд з комбінації двох факторів: «прокляття ресурсів», у вигляді родючої української землі й вигідного географічне розташування, та його епігона — «голландської хвороби», що викликана залежністю від масованого експорту аграрної сировини.

Інфографіка: надано автором

Фактично Україна поступово здійснила «інволюційний перехід» від країни-експортера металургійної та хімічної продукції до стійкого експортера аграрної сировини та окремих продуктів харчування з незначною доданою вартістю.

Читайте також: Андрій Миронюк 12 сфер: Які ніші для бізнесу відкриє закінчення війни?

З огляду на сучасну наукову думку та досвід глобалізації можна стверджувати, що у довгостроковій перспективі надмірне сподівання виключно на ресурсний чи транзитний потенціал країни може надзвичайно негативно впливати на її економічне майбутнє. Ми з вами починаємо жити у дивовижному світі Промисловості 4.0, де сировина перестає приносити надприбутки, а країни заробляють на опануванні доданої вартості зі значною науково-технологічною складовою, інноваціях та синергії.

З іншого боку, світовий досвід доводить, що цей діагноз не є невиліковною хворобою для України. Від недуги існують ліки у вигляді гнучкої політики адаптації в глобальних ланцюжках доданої вартості. Її складовими є:

• Залучення та переорієнтація інвестицій на створення/модернізацію національних виробництв на більш глибинну переробку, стимулювання розвитку суміжних галузей переробки (пакування, холодовий ланцюг, складське обладнання, зрошення, виробництво добрив);
• Створення та розвиток національних продовольчих кластерів, інтегрованих з переробними підприємствами, науково-дослідними інститутами та афілійованими компаніями;
• Просування інтересів вітчизняних виробників на світових ринках, проведення Національних виставок харчових продуктів;
• Середньострокове та довгострокове фінансування державних програм пільгового кредитування переробної галузі та суміжних секторів економіки,
• Спрощення митних процедур, мінімізація ризиків зупинення реєстрації податкових накладних для підприємств переробної галузі та автоматичне (прискорене) відшкодування ПДВ експортерам продукції з високою доданою вартістю;
• Широка дерегуляція, максимальне розширення можливостей у торгівлі.

У сучасної історії існують приклади, коли держави за 8−12 років майже кардинально диверсифікували свою структуру експорту, збільшуючи питому вагу її більш вартісної та технологічної складових (Китай, В’єтнам, Південна Корея, Туреччина etc). Найважливішу роль в цьому відігравали, по-перше, держава та її політика підтримки, по-друге — інвестори, що спільно досягали поступового вмонтування локальних компаній в глобальні ланцюжки доданої вартості — спочатку як проміжних агентів або локальних виробників, а потім, якщо повезе, й кінцевими акторами ланцюжка, зокрема у вигляді транснаціональних корпорацій.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

У цьому контексті слід зазначити, що історично Україна успадкувала від Радянського Союзу вкрай невдалу політику стимулювання так званих дотаційних галузей. Відмова від швидких ринкових реформ й досить несистемне запровадження принципів ринкової економіки, трансформувала державну підтримку здебільшого зосереджену на вугільній та автомобільній промисловості та простому сільськогосподарському виробництві. Досвід підтримки країною перших двох галузей виявився повністю катастрофічним. Проте різноманітні за кількістю програми підтримки сільського господарства, особливо спеціальний режим сплати ПДВ, який діяв у 2010−2017 рр., стали майже єдиним вдалим прикладом, коли держава змогла досягти успіху.

Сьогодні потребує змін законодавство щодо підтримки переробних галузей в Україні, яке наразі фрагментарне та недосконале. Поточні законодавчі ініціативи, які сприяють інвестиціям та експорту — Закон 3311 від 09.08.2023 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реалізації інвестиційних проектів із значними інвестиціями та проєкт 9015 щодо страхування інвестицій в Україні від воєнних ризиків — стали гарним початком, але вкрай важливим є системне оновлення законодавства з метою розвитку переробки в Україні та формування гнучкої політики адаптації в глобальних ланцюжках доданої вартості на основі успішного досвіду різних країн. Важливим є й впровадження інституційного програмного документу на рівні Уряду на кшталт 3−5 річної Стратегії розвитку переробного сектору економіки.

Поряд з цим, головною проблемою програм державної підтримки є їхня нестабільність та ненадійність через нестабільне бюджетне фінансування та компенсаційні підходи до виділення фінансування. Це робить неможливим для бізнесу якісне врахування програм підтримки при прийнятті інвестиційних рішень. Оскільки ж для розвитку тих чи інших галузей, особливо переробної, потрібні саме інвестиції, відсутність впливу на інвестиційні рішення робить програми підтримки за визначенням неефективними.

В цьому контексті особливо важливу роль можуть зіграти кошти, які виділятимуться на підтримку бізнесу в процесі виконання 4-річного Плану Ukraine Facility, який наразі розробляється Урядом та передбачає значні інвестиції з ЄС, та інше донорське фінансування, а також, потенційно, репарації чи конфісковані активи рф. Надходження та розподіл таких коштів може бути більш системним, прогнозованим, а програми, фінансовані ними — розплановані на тривалий час. В такому випадку кошти на підтримку бізнесу в рамках відбудови могли б стати гарною альтернативою бюджетному фінансуванню.

Усім нам важко миритися із незавершеними справами (Фрідріх Гаєк), тому час починати втечу від прокляття сировинної економіки.

Новий випуск журналу NV вже у продажу

Директор ЦРУ Вільям Бернс написав книжку,
яка, на мою думку, має бути обов’язковою для прочитання тими, хто прагне зрозуміти всі важливі події у світі з кінця ХХ століття, зокрема за кулісами дипломатії, міжнародної політики
Кирило Буданов, начальник ГУР, — про книгу
Невидима сила. Як працює американська дипломатія

Повний текст про улюблені книжки
Буданова читайте в номері,
що можна придбати тут

Новий випуск журналу NV вже у продажу

Путін був змушений вбити одного зі своїх найдовіреніших лейтенантів, Пригожина, на очах у всього світу, щоб показати, що він все ще головний. Це схоже на кінець гангстерського фільму Обличчя зі шрамом, коли Тоні Монтана вбиває свого найкращого друга
Борис Джонсон, британський експрем’єр

Повне інтерв’ю з Джонсоном
читайте в номері,
що можна придбати тут

Новий випуск журналу NV вже у продажу

Європейський Союз з’явився тільки тому, що Захід програв всі війни за свої імперії
Тімоті Снайдер, знаменитий американський історик

Повне інтерв’ю з Снайдером
читайте в номері,
що можна придбати тут

Новий випуск журналу NV вже у продажу

Володимир Зеленський є президентом країни в стані війни понад 600 днів, він неабияк втомився, і я не впевнений, що він настільки жадає влади, що захоче лишитися при владі назавжди
Френсіс Фукуяма, зірковий американський політолог і філософ

Повне інтерв’ю з Фукуямою
читайте в номері,
що можна придбати тут