В пілотному режимі запущений продаж квитків у купе для жінок на чотирьох маршрутах Укрзалізниці.
Як жінка, яка багато років мандрує просторами України, в тому числі й залізничним транспортом, в тому числі й «сама-саменька», не можу лишитися осторонь такої гарячої теми, як жіночі купе або навіть цілі вагони. Дякувати богу, в моєму особистому досвіді не було історій про конфлікти або домагання, але свідком бійки (давно, і лише між чоловіками) та залицянь підпилого чоловіка до попутниці по вагону (нещодавно, і добре, що без наслідків — за даму заступилися) я була. І мені дуже б не хотілося опинитися на її місці.
Тому я трохи здивувалася, коли соцмережі буквально розривало через палкі дискусії (по-народному «срачі») через можливе введення жіночих вагонів або жіночих купе.
В більшості випадків таких дебатів жінки погоджувалися на таку «сепарацію» і навіть були ладні платити більші гроші за можливість подорожувати саме у жіночих вагонах або хоча б жіночих купе.
Стосовно чоловіків — все було не так однозначно. Поруч з чоловіками, які були категорично «за» і навіть розуміли, чому ця європейська практика не буде зайвою і в нашій країні, був повний спектр чоловічих емоцій. Від добрих жартів в стилі «чоловіки голосують проти жіночих купе, бо їм самим лячно їздити з чоловіками» до відвертого хейту (можливо, в когось з’явилося відчуття власного знецінення від того, що якась абстрактна жінка посміла його компанії віддати перевагу іншій жінці).
Як на мене, справа не в приниженні чоловіків як хтось намагається це подати. Насправді це питання безпеки жінок.
Давайте будемо відвертими, домагання жінок навіть у громадському транспорті — загальна практика. У Великобританії у серпні 2015 року кандидат у лідери лейбористів Джеремі Корбін заявив, що проведе консультації щодо введення окремих вагонів для жінок, щоб зменшити домагання у громадському транспорті.
Класика радянського кіно, фільм «Шукайте жінку», збагатив нас цитатою «Мадемуазель Бріссар, якщо до вас не притискаються в метро, це зовсім не означає, що метро в Парижі не існує». Отримати небажаний тілесний контакт можливо навіть у гламурному Парижі.
Читайте також: Про жіночі вагони на холодну голову
Хоча деякі медіа окреслюють наявність окремих гендерних зон в громадському транспорті в Ірані, Японії, Індії, ОАЕ, Єгипті, Індонезії, Бразилії, Китаї, Казахстані та Мексиці — себто, в країнах, далеких від гендерної рівності, спеціальні купе, призначені лише для жінок, є в потягах Словаччини, Чехії й Австрії та Німеччини.
Є одне «але»: не завжди наявність окремих купе або вагонів — це ознака безпечного проїзду жінок у таких вагонах. Наприклад, хоча у 2006 році в Бразилії у приміських поїздах та поїздах метро були введені жіночі вагони, але з протесту чоловіки все одно туди сідали (це триває і зараз). Те саме і в Китаї: чоловіки ігнорують правила та вільно сідають у вагони для жінок. Станом на 2017 рік у КНР було зареєстровано найбільшу кількість кримінальних злочинів, пов’язаних із громадським транспортом — близько 19 145 випадків.
Але якщо у громадському транспорті можна просто вийти на наступній зупинці, якщо хтось був надто наполегливим у тілесному контакті, в вагонах дальнього слідування ситуація трохи інакша.